车讯:2016 SEMA:雪佛兰Colorado新概念车发布

Рос?йська мова
Русский язык
Статус рос?йсько? мови у св?т?    Рос?йська мова ? державною або оф?ц?йною                      Рос?йська мова ? оф?ц?йною на окупованих територ?ях    Рос?йська мова використову?ться б?льш н?ж 30% населення
Поширена в	Рос?я, Казахстан, Укра?на, Узбекистан, Б?лорусь, Азербайджан, Киргизстан, Таджикистан, Груз?я, В?рмен?я, Латв?я, Литва, Естон?я, Молдова, Туркмен?стан, ?зра?ль, США, Канада, КНР, Н?меччина, Польща та ?н.
Рег?он	Сх?дна ?вропа, Аз?я
Нос??	150 млн (2012) L2 мовц?: 110 млн (2012)
М?сце	8
Писемн?сть	Кирилиця (рос?йська абетка)
Класиф?кац?я	?ндо?вропейська с?м'я Балто-слов'янська г?лка Слов'янська група Сх?днослов'янська п?дгрупа Рос?йська мова
Оф?ц?йний статус
Державна	Рос?я  Б?лорусь
Оф?ц?йна	Рос?я, Б?лорусь, Казахстан, Киргизстан, ООН, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ВООЗ, ?КАО, СНД, ?АЕС, ОДКБ, ШОС, ОБС?, BRICS, Гагауз?я, Придн?стров'я, Автономна Республ?ка Крим
Регулю?	?нститут рос?йсько? мови ?м. В. В. Виноградова РАН
Коди мови
ISO 639-1	ru
ISO 639-2	rus
ISO 639-3	rus
SIL	RUS
IETF	ru

Не плутати з руською мовою.

Рос??йська мо?ва (рос. ру?сский язы?к, МФА: [?rusk??i? j??z?k] ( прослухати), також москови?тська ? московська) — сх?днослов'янська мова ?ндо?вропейсько? мовно? с?м'?, нац?ональна мова рос?ян. Одна з? слов'янських мов, що входять до б?льшо? балто-слов'янсько? г?лки. ? державною мовою Рос?йсько? Федерац??, одна з двох державних мов Республ?ки Б?лорусь, одна з оф?ц?йних мов Республ?ки Казахстан, Киргизько? Республ?ки ? широко використову?ться як л?н?ва франка на Кавказ?, в Центральн?й Аз??, а також у певн?й м?р? в Балт?йських кра?нах ? в Укра?н?. Вона була де-факто оф?ц?йною мовою Радянського Союзу до його розпаду; ? використовувалася як оф?ц?йна чи в сусп?льному житт? в ус?х пострадянських державах.

Станом на 2020 р?к, рос?йською мовою волод?ють близько 258 м?льйон?в людей у всьому св?т?,. Вона ? найб?льш вживаною слов'янською мовою, найб?льшою 'р?дною' мовою в ?вроп? . Число людей, як? волод?ють рос?йською мовою в Рос?йськ?й Федерац?? становить 137,5 млн ос?б (2010). Велика к?льк?сть рос?йськомовних ? жителями ?нших кра?н, таких як ?зра?ль та Монгол?я. Це сьома мова у св?т? за к?льк?стю нос??в мови та восьма за чисельн?стю тих, хто волод?? нею як р?дною п?сля китайсько?, англ?йсько?, г?нд?, бенгальсько?, арабсько?, португальсько? та ?спансько?. Рос?йська ? сьомою за використовуван?стю мовою в ?нтернет? п?сля англ?йсько?, ?спансько?, н?мецько?, японсько?, французько? та португальсько? (станом на травень 2025) ? ? одн??ю з двох оф?ц?йних мов на борту М?жнародно? косм?чно? станц??, а також одн??ю з шести оф?ц?йних мов Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й.

Рос?йське письмо використову? кирилицю; воно розр?зня? приголосн? фонеми з п?днеб?нною вторинною артикуляц??ю та без них — так зван? ?м'як?? ? ?тверд?? звуки. Майже кожен приголосний ма? твердий або м'який аналог, ? ця в?дм?нн?сть ? пом?тною рисою мови. Ще один важливий аспект — скорочення ненаголошених голосних. Фонолог?чний лад рос?йсько? мови характеризу?ться ?сторично складною системою консонантизму, що включа? 37 приголосних фонем, ? менш складною системою вокал?зму, в який входять 5 або 6 голосних фонем. При цьому як в систем? голосних, так ? в систем? приголосних в?дзнача?ться велика р?зноман?тн?сть позиц?йних видозм?н. Зокрема, голосн? в ненаголошен?й позиц?? послаблюються ? в ряд? випадк?в не розр?зняються. Наголоси зазвичай не вказуються ортограф?чно, хоча необов'язковий акут може бути використаний для позначення наголосу, наприклад для розр?знення гомограф?чних сл?в, напр. замо?к ? за?мок, або для вказ?вки правильно? вимови незвичних сл?в чи ?мен.

За морфолог?чною будовою рос?йська мова переважно флективна, синтетична. Граматичне значення лексем переда?ться, як правило, за допомогою словозм?ни. Кожна флекс?я зазвичай виража? к?лька значень одночасно. Поряд ?з синтетичними формами в рос?йськ?й мов? також спостер?га?ться розвиток елемент?в анал?тизму.

Синтаксис рос?йсько? мови характеризу?ться в?дносно в?льним порядком сл?в, протиставленням однокомпонентних ? двокомпонентних структур простих речень, наявн?стю трьох вид?в складних речень, активною роллю ?нтонац?йних засоб?в. Засоби поповнення словникового фонду — створення сл?в за власними моделями ? запозичення. До ранн?х запозичень в?дносять слов'ян?зми, грецизми ? тюрк?зми. З XVIII стол?ття переважають н?дерландськ?, н?мецьк? та французьк? запозичення, з XX стол?ття — англ?цизми.

Д?алекти рос?йсько? мови групуються у два нар?ччя: п?вн?чне ? п?вденне. М?ж гов?рками локал?зуються перех?дн? середньорос?йськ? гов?рки, що стали основою сучасно? л?тературно? мови.^[?]

В ?стор?? рос?йсько? мови в?др?зняють три основн? пер?оди: давньоруський, загальний для рос?йсько?, б?лорусько? та укра?нсько? мов (VI—XIV стор?ччя; деяк? досл?дники вважають терм?н ?давньоруська мова? некоректним, пов'язуючи формування сх?днослов'янських мов з розпадом безпосередньо праслов'янсько? мовно? ?дности), старорос?йський (XIV—XVII ст.) ? пер?од нац?онально? рос?йсько? мови (?з середини XVII стор?ччя).^[?] Хоч ? ?снував сп?льний давньоруський пер?од, однак за лексичним складом до укра?нсько? мови генетично найближч? польська ? словацька мови з — 70 % ? 68 % сп?льно? лексики (якщо не враховувати б?лоруську з якою 84 %), поки з рос?йською — приблизно 62 %.

Комплекс наук про рос?йську мову назива?ться л?нгв?стичною русистикою.

Назва

Висл?в ?роусьскыи языкъ? у ранн?х середньов?чних джерелах стосу?ться лише варяг?в-скандинав?в та ?хньо? мови. У пер?од Ки?всько? Рус? (коли саме, нев?домо) висл?в ?роусьскыи языкъ? перестав означати ?мову Рус?? у вужчому середньов?чному значенн? (скандинавську мову ?варяг?в?) ? почав означати ?мову Рус?? в значенн? ?слов'янська мова жител?в руських земель?.

У Великому княз?вств? Московському атрибут?вом руский (русский) при означенн? л?тературно? мови позначали церковнослов'янську мову, тобто русский ? словенский — це терм?нолог?чн? синон?ми.

Ориг?нальна сучасна назва мови — русский язык. У сучасн?й рос?йськ?й мов? терм?н русский може вживатися у двох значеннях: ?рос?йський? ? ?давньоруський?. На початку XX ст. терм?н русский язык вживався в двох значеннях: 1) ?сукупн?сть нар?ч великоруських (рос?йських), б?лоруських ? малоруських (укра?нських)?; 2) ?тод?шня л?тературна мова Рос??, що являла в сво?й основ? одне з великоруських нар?ч?.

У XVIII—XIX ст.ст. вживались оф?ц?йно назви росс?йск?й языкъ, великорусск?й языкъ. Перша з'явилась в XVII ст. ? набула в наступному стол?тт? значного поширення, зокрема, його використовував М. В. Ломоносов (?Росс?йская грамматика?); у перш?й половин? XIX ст. цей л?нгвон?м виходить з активного вжитку. Друга назва, великорусск?й (чи великоросск?й) виникла внасл?док узвича?ного протиставлення Мало?, Б?ло? ? Велико? Рус? ? част?ше використовувалася для позначення не нац?онально? чи л?тературно? мови, а д?алектного мовлення, сукупност? д?алект?в рос?йсько? мови. На початку XX ст. терм?н також переста? вживатися.

В укра?нськ?й мов? XIX ст. були поширен? назви московська мова, московитська мова, москвинська мова, а також руська мова (у Галичин? та на Буковин? остання вживалася щодо укра?нсько? мови).

?стор?я

В ?стор?? рос?йсько? мови вид?ляються три основн? пер?оди:

• давньоруський,
• старорос?йський,
• пер?од нац?онально? мови.

Давньоруський пер?од, традиц?йно розгляда?ться в русистиц? як початковий етап ?сторичного розвитку рос?йсько? мови, фактично ? ?стор??ю давньорусько? мови — предка вс?х сучасних мов сх?днослов'янсько? групи.

Давньоруський пер?од

Початком давньоруського пер?оду прийнято вважати процес в?докремлення сх?дних слов'ян з загальнослов'янсько? ?дности ? поява перших сх?днослов'янських мовних рис (VI—VII стол?ття). Основна частина цього пер?оду (IX—XIV стол?ття) припада? на епоху формування, розвитку ? розпаду давньорусько? мови, сформованого на баз? сх?дних праслов'янських д?алект?в. Ще наприк?нц? XIX ст. в рос?йському мовознавств? д?йшли висновку, що перв?сне розташування сх?днослов'янських д?алект?в не в?дпов?дало межам д?алект?в сучасних укра?нсько?, б?лорусько? ? рос?йсько? мов, зокрема, рос?йська об'?днала гов?рки, що приналежали до р?зних д?алектичних груп.

Для давньоруського пер?оду була характерна культурно-мовна ситуац?я диглос?я, при як?й мова писемности (церковнослов'янська), що сприймалась руськими як надд?алектний стандартизований р?зновид р?дно? мови, який сп?в?снував з мовою повсякденного сп?лкування (власне давньоруською). Незважаючи на те, що обидва ?д?ома в Рус? охоплювали р?зн? сфери функц?онування, вони активно вза?мод?яли один з одним — у жив?й давньоруську мову проникали особливост? книжкового церковнослов'янсько? мови давньорусько? л?тератури, а церковнослов'янська мова засвоювала сх?днослов'янськ? мовн? елементи (що поклало початок формуванню його особливо? ??м?сцевого р?зновиду — давньоруського ?зводу).

На в?дм?ну в?д церковнослов'янсько?, давньоруську мову представляють меншою к?льк?стю пам'яток — в основному це приватн? листи на берест? (з Новгорода, Смоленська, Звенигорода-Галицького та ?нших м?ст) ? частково документ?в юридично? та д?лового характеру. Кр?м того, проникнення р?зних елемент?в надд?алектного давньорусько? мови в?дзнача?ться в створених на Рус? церковнослов'янських л?тературних пам'ятках, включаючи найстар?ш? Новгородський кодекс (1-я чверть XI стол?ття), Остромирове ?вангел?? (1056/1057 роки) та ?нш?. Давньоруськ? пам'ятники написан? кирилицею, текст?в глаголицею не збереглося.

Протягом всього давньоруського ?сторичного пер?оду наступного територ??, з одного боку, в?дбува?ться зближення мовних особливостей древненовгородского та ?нших д?алект?в П?вн?чно-Сх?дно? Рус?, з ?ншого боку — формуються мовн? в?дм?нност?, в?ддаляють п?вн?ч ? п?вн?чний сх?д Рус? в?д заходу ? п?вденного заходу. До XIV стол?ття процес утворення мовних особливостей посилю?ться в результат? в?докремлення п?вн?чно-сх?дних територ?й Руси, що знаходилися п?д владою Московського княз?вства, ? зах?дних ? п?вденно-зах?дних територ?й, що були у склад? Великого княз?вства Литовського та Корол?вства Польського. До XIV—XV стол?ть давньоруська мова розпалась на три окрем? сх?днослов'янськ? мови.

Старорос?йський пер?од

Старорос?йський (або великорос?йський) пер?од охоплю? часовий в?др?зок з XIV по XVII стол?ття. У цей пер?од починають формуватися фонетична, морфолог?чна ? синтаксична системи, близьк? системам сучасно? рос?йсько? мови.

Серед д?алект?в, що склалися на майбутньо? великорос?йсько? територ?? в друг?й половин? XII — перш?й половин? XIII стол?ття (новгородський, псковський, смоленський, ростово-суздальський ? акаючий д?алект верхньо? ? середньо? Оки ? межир?ччя Оки ? Сейму), пров?дним ста? ростово-суздальський, в першу чергу його московськ? гов?рки. З друго? чверт? XIV стол?ття Москва ста? пол?тичним ? культурним центром великоруських земель, а в XV стол?тт? п?д владою Москви об'?днуються велик? рос?йськ? земл?, включен? в Велике княз?вство Московське. На основ? головним чином московських гов?рок, а також деяких мовних елемент?в ?нших рос?йських д?алект?в (рязанських, новгородських ? т. Д.) До XVI стол?ття поступово виробляються норми московсько? розмовно? мови, що по?днують в соб? середньорос?йськ? (згодна вибухового осв?ти г, твердий т в зак?нченнях д??сл?в 3-? особи ? т. д.) ? п?вденнорос?йськ? риси (акання ? т. д.). Московське койне ста? зразковим, поширю?ться в ?нших рос?йських м?стах ? робить сильний вплив на давньоруську письмову мову. Додатково на ун?ф?кац?ю мови вплива? з'явилося в XV—XVI стол?ттях книгодрукування, при якому церковн? ? цив?льн? книги стали видаватися з шрифтом полуустав. Мовою з московсько? розмовно? основою були написан? багато оф?ц?йн? документи ? твори XV—XVII стол?ть (?Хожение за три моря? Афанас?я Н?к?т?на, твори ?вана IV Грозного, ?Пов?сть про Петра ? Феврон?? Муромських?, ?Пов?сть про псковському взяття?, сатирична л?тература ? т. д.). У XIV—XVII стол?ттях поступово форму?ться л?тературне двомовн?сть, яка прийшла диглоссия: церковнослов'янська мова рос?йського ?зводу продовжу? сп?в?снувати з власне рос?йською л?тературною мовою з народно? мовно? основою. М?ж даними ?д?омами виникають р?зн? перех?дн? типи. У л?тературно-мовних процесах в?дзначаються суперечлив? тенденц??: з одного боку, з к?нця XIV стол?ття з'явля?ться л?тература р?зних жанр?в на народно-мовно? основ?, доступна для широкого загалу рос?йського сусп?льства, з ?ншого — п?д впливом так званого другого п?вденнослов'янського впливу посилю?ться арха?зац?я мови багатьох твор?в; сформоване при цьому книжкове ?плет?ння словес? все сильн?ше розходиться з народною мовою того часу.

У старорос?йський пер?од зм?ню?ться д?алектний под?л рос?йсько? мови, до XVII стол?ття формуються дв? велик? д?алектн? угруповання — п?вн?чне ? п?вденне нар?ччя, а також перех?дн? м?ж ними середн? гов?рки.

Пер?од нац?онально? мови

Х?Х стор?ччя

Рос?йська мова в Рос?йськ?й ?мпер?? за переписом 1897 року.

Микола Карамз?н

На початку XIX стор?ччя на розвиток рос?йсько? л?тературно? мови вир?шальний вплив справила л?тературна творч?сть Миколи Карамз?на. Карамз?н ц?леспрямовано в?дмовлявся в?д використання церковнослов'янсько? лексики й граматики, вживаючи у сво?х творах повсякденну мову сво?? епохи ? використовуючи як зразок граматику ? синтаксис французько? мови.

Карамз?н вв?в у рос?йську мову безл?ч нових сл?в, як неолог?зм?в (?благотворительность?, ?влюблённость?, ?вольнодумство?, ?достопримечательность?, ?ответственность?, ?подозрительность?, ?промышленность?, ?утончённость?, ?первоклассный?, ?человечный?), так ? варваризм?в (?тротуар?, ?кучер?). Також в?н одним з перших почав використовувати л?теру Ё.

Зм?ни в мов?, пропонован? Карамз?ним, викликали бурхливу полем?ку в 1810-т?-х роках. Письменник Олександр Шишков за сприяння Гаври?ла Держав?на заснував у 1811 товариство ?Бес?да аматор?в рос?йського слова?, метою якого була пропаганда ?старо?? мови, а також критика Карамз?на, Жуковського та ?х посл?довник?в. У в?дпов?дь 1815 року утворилося л?тературне товариство ?Арзамас?, яке ?рон?зувало над авторами ?Бес?ди? ? парод?ювало ?хн? твори. Членами товариства стали багато поет?в нового покол?ння, в тому числ? Батюшков, Вяземський, Давидов, Жуковський, Пушк?н. Л?тературна перемога ?Арзамаса? над ?Бес?дою? усталила перемогу мовних зм?н, як? вв?в Карамз?н.

Словотворч?сть

Михайло Ломоносов

Велика к?льк?сть сл?в рос?йсько? л?тературно? мови була створена рос?йськими письменниками, д?ячами культури та науки. Процес винайдення нових сл?в особливо ?нтенсиф?кувався у XVIII стор?чч?, коли через реформи Петра I в рос?йськ?й держав? виникла необх?дн?сть означення понять ? терм?н?в, що вже давно ?снували в зах?дно?вропейських мовах. Багато сл?в, що позначають науков? та довкола науков? поняття, було вигадано чи впроваджено з ?нших мов Михайлом Ломоносовим: ?маятник?, ?насос?, ?притяжение?, ?созвездие?, ?рудник?, ?чертеж?, ?атмосфера?, ?вещество?, ?градусник?, ?преломление?, ?равновесие?, ?диаметр?, ?квадрат?, ?минус?, ?горизонт?, ?кислота? та ?нш?.

Авторству Миколи Карамз?на належить багато рос?йських сл?в переважно з? сфери чутт?вих стосунк?в та емоц?й. Державний секретар Олександр Шишков вигадав слово ?лицедеи?, Микола Гоголь — ?халатность?, Фед?р Досто?вський — ?стушеваться?, художник Карл Брюллов — ?отсебятина?, Велимир Хл?бн?ков — ?лётчик?, ?изнемождённый?, ?гор Северянин — ?бездарь?, Володимир Набоков — ?нимфетка?, Корн?й Чуковський — ?канцелярит?. Багато сл?в що показують рос?йську д?йсн?сть належить письменнику-сатирику XIX ст. Михайлу Салтикову-Щедр?ну: ?головотяпство?, ?благоглупость?, ?пенкосниматель?, ?злопыхательство?, ?мягкотелый? та ?нш?. Слово ?елейный? першим почав уживати В?ссар?он Б?л?нський, проте в дещо ?ншому значенн?.

Процес створення нових сл?в, перш за все для означення понять винайдених переважно на Заход?, безперервно тривав й надал?. Так у 1930-х роках, у зв'язку з малою розповсюджен?стю серед рос?ян, в рос?йськ?й мов? не ?снувало слова ?холодильник?, зам?сть нього використовувалися ?рефрижератор?, ?холодильный шкаф?. Водночас зам?сть слова ?спутник? (себто штучний супутник Земл?) використовувалося словосполучення ?междупланетный снаряд?.

Статус

Рос?йська мова ? головною державною мовою Рос??. Рос?йська мова також ? одн??ю з двох державних мов в Б?лорус? (разом з б?лоруською).

Рос?йська мова ? оф?ц?йною мовою (у вс?х випадках ?нша мова або ?нш? мови виступа? як державна або друга оф?ц?йна) в таких державах ? на територ?ях:

• У Казахстан? (у державних орган?зац?ях ? органах м?сцевого самоврядування нар?вн? з казахською оф?ц?йно вжива?ться рос?йська мова — Конституц?я Республ?ки Казахстан, ст. 7, п. 2)
• У Киргизстан? (у Киргизьк?й Республ?ц? як оф?ц?йна мова вжива?ться рос?йська мова — Конституц?я Киргизько? Республ?ки)
• У частково визнаних Абхаз?? та П?вденн?й Осет??
• У частин? Молдови (в автономних Гагауз?? та Придн?стров'?)
• У деяких комунах жудец?в Констанца ? Тулча в Румун??, де оф?ц?йно визнаною меншиною ? старообрядц?-липовани.

В Укра?н? в низц? рег?он?в ? особлива нормотворч?сть про рос?йську мову. В Автономн?й Республ?ц? Крим Конституц?я АРК указу?, що рос?йська мова ?як мова б?льшост? населення ? прийнятна для м?жнац?онального сп?лкування використову?ться у вс?х сферах сусп?льного життя?, а також гаранту? рос?йськ?й, кримськотатарськ?й ? ?мовам ?нших нац?ональностей? розвиток ? п?дтримку. Проте державною мовою Конституц?я АРК ?мену? т?льки укра?нську.

Статус рос?йсько? мови як загальнодержавно? був закр?плений в основних державних законах Рос?йсько? ?мпер?? (ст. 3 в редакц?? в?д 23.04.1906.). Лен?н виступав проти обов'язково? державно? мови. Тому в СРСР рос?йська мова здобула статус оф?ц?йно? ? мови м?жнац?онального сп?лкування лише ближче до розвалу СРСР зг?дно ?з законом ?Про мови народ?в СРСР? в?д 24.04.1990. (ст. 4). У 1991 рос?йська мова була оголошена державною мовою РРФСР, в 1995 — також ? Б?лорус?.

До 1991 року рос?йська мова була мовою м?жнац?онального сп?лкування СРСР, де-факто виконуючи функц?? державно? мови. Продовжу? використовуватися в кра?нах, що ран?ше входили до складу СРСР, як р?дною для частини населення ? як мова м?жнац?онального сп?лкування. У м?сцях компактного мешкання ем?грант?в з кра?н колишнього СРСР (?зра?ль, Н?меччина, Канада, США та ?нш?) — випускаються рос?йськомовн? пер?одичн? видання, працюють рад?останц?? ? телев?з?йн? канали, в?дкриваються рос?йськомовн? школи, де активно викладають рос?йську (наприклад Шевах-Мофет). У ?зра?л? рос?йська мова вивча?ться в старших класах деяких середн?х шк?л як друга ?ноземна мова. У кра?нах Сх?дно? ?вропи до к?нця 80-х рок?в XX стол?ття рос?йська мова була основною ?ноземною мовою в школах.

За даними, опубл?кованим в журнал? ?Language Monthly? (№ 3 за 1997), приблизно 300 млн ос?б по всьому св?ту волод?ють рос?йською мовою (що ставить ?? на 5-те м?сце за поширен?стю), з них 160 млн вважають ?? р?дною (7-ме м?сце у св?т?). Рос?йська мова — одна з шести оф?ц?йних мов ООН.

Зм?на популярности

Зг?дно з досл?дженнями Financial Times, п?сля розпаду СРСР рос?йська мова майже скр?зь на пострадянському простор? втрача? сво? позиц??. Виняток становить Б?лорусь.

К?льк?сть нос??в рос. мови

Кра?на	1994	2016
Укра?на	33,9 %	24,4 %
Казахстан	33,7 %	20,7 %
Груз?я	6,4 %	1,1 %
Б?лорусь	50 %	71,1 %

Граф?ка

Для письма в рос?йськ?й мов? використову?ться абетка, заснована на кирилиц?; сучасна рос?йська абетка — це кирилиця в громадськ?й модиф?кац??. Кирил?чна абетка була створена на основ? в?зант?йського грецького алфав?ту з додаванням букв для позначення специф?чних слов'янських фонем. На Рус? кирилиця з'явилася не п?зн?ше початку X стор?ччя ? значно поширилася в процес? християн?зац??. З X по XVIII стор?ччя тип шрифту кирилиц? зазнавав зм?н — за р?зних час?в поширювалися устав, п?вустав, скоропис тощо. З XVIII стор?ччя кирилична абетка застосову?ться т?льки для рел?г?йно? л?тератури, в ус?х ?нших сферах використову?ться гражданський шрифт, введений Петром I 1708 року. Надал? граф?ка ? ортограф?я пережили ряд перетворень (найзначн?ш? зм?ни були прийнят? п?д час реформи 1918 року), у результат? яких були виключен? букви ?, ?, ? та ?, введен? буква й ? факультативно — л?тера ё. Нин? поширен? граф?ка ? ортограф?я, прийнят? 1918 року, лише в невелик?й частини видань рос?йського закордоння збер?га?ться ортограф?я старого стилю.

Абетка рос?йсько? мови, що включа? 33 букви:

А а	Б б	В в	Г г	Д д	Е е	Ё ё	Ж ж	З з	И и	Й й
К к	Л л	М м	Н н	О о	П п	Р р	С с	Т т	У у	Ф ф
Х х	Ц ц	Ч ч	Ш ш	Щ щ	Ъ ъ	Ы ы	Ь ь	Э э	Ю ю	Я я

Ортограф?я рос?йсько? мови належить до морфолог?чного типу з елементами фонетичного ? традиц?йного тип?в. Р?зновиди морфеми з в?дм?нностями в позиц?ях фонем пишуться однаково: водá [в?дá] — вóды [вóды], дуб [дуп] — дубы [дубы]. Фонетичний принцип використову?ться у невеликому числ? випадк?в: у написанн? преф?кс?в з к?нцевою фонемою /з/: разбить, безоружный (перед буквою, що переда? голосну ? дзв?нку приголосну), але воспалённый, исписать (перед буквою, що переда? глуху приголосну); у написанн? ы зам?сть и на початку кореня п?сля преф?кс?в з твердою приголосною на к?нц?: предыстория, разыграть тощо. Нечисленн? випадки ? традиц?йного типу написання: собака, генеалогия, колибри, расти, доброго, ночь (але луч) тощо.

Наголос в рос?йськ?й мов? на письм? зазвичай не вид?ля?ться, одним з можливих випадк?в проставляння знака наголосу ′ над голосною буквою ? необх?дн?сть розр?знення омограф?в: зáмок ? замóк.

Фонетика

Голосн?

Голосн? рос?йсько? мови: фонеми (чорн? точки) ? ?х алофони (червон?)

Вокал?зм рос?йсько? л?тературно? мови представлено 5 або 6 голосними фонемами. Голосн? розр?зняються за ступенем п?дйому язика, за рядом ? за наявн?стю чи в?дсутн?стю лаб?ал?зац??:

П?дняття	Ряд
	Передн?й	Середн?й	Задн?й
	нелаб?ал?зован?		лаб?ал?зован?
Високе	/i/	(/?/)	/u/
Середн?	/e/		/o/
Низьке		/a/

Фонема /i/ п?сля м'яких приголосних ? на початку слова ? звуком переднього ряду [i] (рос. и), а п?сля твердих приголосних — звук середнього ряду [?] (рос. ы). Також /i/ и /?/ можуть розглядатися як дв? р?зн? фонеми. Сильна позиц?я для голосних — п?д наголосом, у ненаголошен?й позиц?? деяк? голосн? фонеми (/ про/ й /а/, в позиц?? п?сля м'яких приголосних — також /е/) можуть послаблюватися ? в ряд? випадк?в не в?др?знятися (п?ддаються редукц??): в[ó]ды — в[?]дá, [л'е]с— [л'и^е]сá. Кр?м зм?н голосних фонем у ненаголошених складах до важливих позиц?йних реал?зац?й голосних в?дноситься також зм?на /?/ у звук середнього ряду [?] п?сля твердих приголосних фонем: игра — под[ы]грывать, в?[ы]гре.

Голосн? ?, зазвичай, складовими (складотворними) звуками (як виняток можлива факультативна складов?сть сонорних приголосних у випадках типу театр, вопль).

Приголосн?

Система консонантизму рос?йсько? л?тературно? мови нарахову? 37 приголосних фонем. Вид?ляють дв? групи приголосних — сонорн? ? шумн?; ? т?, й ?нш? розр?зняються за м?сцем ? способом творення (в дужки взят? позиц?йн? вар?анти фонем, у парах приголосних зл?ва наведен? глух? приголосн?, справа — дзв?нк?):

за способом творення			за м?сцем творення
			губн?		передньоязиков?		середньо- язиковий	задньо- язиковий
			губно- губн?	губно- зубн?	зубн?	заясенн?
шумн?	проривний	тв.	/п/ /б/		/т/ /д/			/к/ /г/
		м.	/п’/ /б’/		/т’/ /д’/		/к’/ /г’/
	африкати	тв.			/ц/ ([д?з])
		м.				/ч/ ([д?ж’])
	фрикативн?	тв.		/ф/ /в/	/с/ /з/	/ш/ /ж/		/х/ ([?])
		м.		/ф’/ /в’/	/с’/ /з’/	/щ/ /ж?’/	/х’/
сонорн?	носов?	тв.	/м/		/н/
		м.	/м’/		/н’/
	боков?	тв.			/л/
		м.			/л’/
	ковзн?	м.					/j/
	дрижач?	тв.				/р/
		м.				/р’/

Приголосн? фонеми /ж?’/ ? /щ/ протиставлен? вс?м ?ншим як довг? приголосн? коротким. Щ?линний (фрикативний) вар?ант приголосного /г/ — [?] — в?дзнача?ться т?льки в одиничних лексемах, зокрема, у вигуках ?го?споди?, ?ей-бо?гу?, ?ага??.

За м'як?стю / тверд?стю ? за глух?стю / дзв?нк?стю приголосн? можуть бути як парними, так ? так?, що не утворюють пар: т?льки твердими можуть бути /ж/, /ш/, /ц/ ? т?льки м'якими /ж?’/, /щ/, /ч/, /j/; т?льки глухими /ц/, /ч/, /х/, /х’/ ? т?льки дзв?нкими вс? сонанти. Особлив? групи складають шипляч? (/ш/, /ж/, /щ/, /ж?’/, /ч/) ? свистяч? приголосн? (/с/, /з/, /с’/, /з’/, /ц/).

Сильна позиц?я для приголосних — перед голосною. Парн? дзв?нк? приголосн? оглушуються перед глухими приголосними ? в к?нц? слова (ду[б]ы — ду[п], в коро[б]е — коро[п]ка), парн? глух? приголосн? одзв?нчуються перед дзв?нкими (ко[с’]ить — ко[з’]ба). У ряд? позиц?й не розр?зняються приголосн?, парн? за тверд?стю / м'як?стю. Перед м'якими зубними (кр?м /л’/) пом'якшуються тверд? зубн? /с/, /з/ и /н/: боро[з]да — боро[з'д’]ить. Перед ус?ма приголосними, кр?м м'яких губних та /j/, тверднуть м'як? губн?: ру[б’]ить — ру[б]лю. Приголосн? /с/, /с’/, /з/, /з’/ перед шиплячими /ш/, /щ/, /ж/, /ч/ зам?нюються на шипляч?: [с]крепить — [ш]шить (сшить) тощо.

Просод?я

Наголос в рос?йськ?й мов? — динам?чний, або силовий (один з склад?в словоформи — ударний — вир?зня?ться з-пом?ж ?нших напружен?шою артикуляц??ю), р?зном?сцевий (не прикр?плене до якогось певного стилю стосовно початку або к?нця словоформи), рухомий — у р?зних формах одного слова можуть бути ударними р?зн? склади ? р?зн? морфеми (голова? — го?лову — голо?в).

Тим же часом у рос?йськ?й мов? в?дзначаються ознаки морфолог?зованност? наголосу: одна з законом?рностей його зм?ни пов'язана з м?сцем наголосу стосовно морфемного членування слова. Розр?зняють словоформи з наголосом на основ? ? словоформи з наголосом на флекс??: дорóг-а (дорóг-и, дорóг-е, дорóг-у тощо) ? черт-á (черт-ы?, черт-é, черт-у? тощо). Наголос гра? сонолог?чну (сенсо-розп?знавальну) роль (се?ло — село?). Найпрост?ш? за структурою службов? слова можуть об'?днуватися з сус?дн?м знаменним словом у ?дине фонетичне слово (з одним наголосом): на берегy, нé был, пó два, перед дóмом. Для низки сл?в, передус?м складних, можливо, окр?м основного, поб?чний (послаблений) наголос: парово'зострое?ние, вы'шеизло?женный.

Для рос?йсько? мови фонематично значущ? в?дм?нност? довготи ? тону не характерн?. Подовження голосного може в?дзначатися в емфатично забарвлених контекстах в усному мовленн?: Ну о-о-очень интересная книга!.

Морфонолог?я

У рос?йських словах на стику морфемного шву спостер?гаються р?зного роду фуз?йн? явища. Найчаст?ше це чергування фонем, р?дше зустр?чаються л?н?йн? перетворення основ — ус?кання ? нарощування (высок-ий — выш-е, рву-т — рв-ать). У словотвор? представлено по?днання (накладення) сус?дн?х морфем: курский (-ск — частина кореня ? одночасно суф?кс). Основна частина морфонолог?чних явищ у рос?йськ?й мов?, як у мов? з розвиненою суф?ксац??ю, в?дзнача?ться на стику кореня ? суф?кса. Формули м?н?мального виду кореневого морфу в знаменних частинах мови: CVC — в ?менах, CV ? CVC — у д??слов?, формули ?нших морф?в (преф?ксу, суф?кса тощо) приймають види C, CV, VC. У нем?н?мальному вигляд? морфи розширюються повторенням м?н?мальних структур. Типовий вид морфу флекс?? — V, VC або VCV.

У рос?йськ?й мов? представлен? так? морфонолог?чн? чергування фонем, як-от:

• вокальн?: /о/ ~ ?, /е/ ~ ?, /и/ ~ ?, або поб?жн?сть голосних: сон-? — сн-а, рвать — рыв-ок; /о/ ~ /а/: откопать — от-кáп-ыва-ть;
• консонантн?: парн? тверд? ~ парн? м'як? приголосн? (кр?м задньоязикових): горо/д/ — в горо/д’/-е; парно-тверд? шумн? зубн? ~ шипляч? приголосн? (/т/ ~ /ч/, /д/ ~ /ж/, /ст/ ~ /щ/ тощо), тверд? губн? ~ по?днання губно? та /л’/ (/б/ ~ /бл’/ тощо): пря/т/ать — пря/ч/-ут, дре/м/ать — дре/мл’-у/т та ?нш? чергування.

Ортоеп?я

Рос?йська л?тературна вимова ?сторично склалося на основ? московського койне (мови жител?в Москви). П?сля перенесення столиц? Рос?? до Санкт-Петербурга сформувалися два р?вноправних вар?анти рос?йсько? л?тературно? вимовно? норми, як? сп?в?снують протягом двох стор?ч, — так звана московська вимова (з? старшою та молодшою ??нормами) ? петербурзька вимова, що склалася на старомосковськ?й основ?. Фактично нараз? сформувалася ?дина рос?йська вимовна норма, яка включила як московськ?, так ? петербурзьк? ортоеп?чн? особливост?.

Лексика

За лексичним складом рос?йська мова близька до ?нших сх?днослов'янських — укра?нсько? та б?лорусько?, але в?др?зня?ться в?д них масовим характером церковнослов'ян?зм?в — запозичень з церковнослов'янсько? мови (до них належать, наприклад, так? звичн? слова, як вещь, время, воздух, восторг, глагол, изъять, награда, облако, общий, сочинить, тщетный, чрезмерный ? багато ?нших), частина з яких сп?в?сну? ?з властиво рос?йськими дублетами, що в?др?зняються в?д церковнослов'янських за значенням або стил?стично, пор?вн. (церковнослов'янське слово приводиться першим): влачить / волочить, глава / голова, гражданин / горожанин, млечный / молочный, одежда / одёжа, разврат / разворот, рождать / рожать, страж / сторож й ?н. Рос?йська л?тературна мова ? в?дносно спор?дненою з церковнослов'янською мовою, слова церковнослов'янського походження складають ледь не половину всього словникового запасу рос?йсько? мови.

За п?драхунками академ?к?в О. О. Шахматова та Л. В. Щерби, понад 55 % вс?х елемент?в сучасно? рос?йсько? л?тературно? мови (букви та принцип орфограф??, слова та звороти, синтаксис, морфолог?я, словотворення тощо) прямо чи опосередковано сягають церковнослов'янсько? мови. Запозичен? ц?л? граматичн? категор??.

З церковнослов'янсько? до л?тературно? мови запозичен? й окрем? морфеми (наприклад, д??сл?вн? преф?кси 'из-, низ-, пред- и со-) ? нав?ть окрем? граматичн? форми — наприклад, в?дд??сл?вн? д??прикметники (пор. церковнослов'янськ? за походженням д??прикметники текущий або горящий з в?дпов?дними ?м рос?йськими формами текучий ? горячий, що збереглися в сучасн?й мов? як прикметники з? значенням пост?йно? властивост?) або форми д??сл?в типу трепещет (з невластивим рос?йським формам чергуванням т/щ, яке поясню?ться не сх?днослов'янськими, а п?вденнослов'янськими рефлексами йотац??, пор. рос?йське хохочет або лепечет). За сво?м лексичним складом сучасна рос?йська мова ? в багатьох в?дношеннях близька до п?вденнослов'янсько? болгарсько? мови. При формуванн? лексичного стандарту укра?нсько? ? б?лорусько? л?тературно? мови вплив церковнослов'янсько? (староболгарсько?) був меншим. В?дпов?дно до стосл?вних списк?в базово? лексики Сводеша рос?йська мова ? близькою до б?лорусько?, укра?нсько? та польсько? мови (в?дпов?дно 92 %, 86 % та 77 % сп?льних сл?в).

Загалом церковнослов'янськ? елементи пронизують всю структуру рос?йсько? мови — фонетику, морфолог?ю, словник, стил?стику — в незр?внянно б?льшому ступен?, н?ж, наприклад, латина — сучасну ?тал?йську мову.

На рос?йськ? говори Карел?? лексичний вплив справили ф?но-угорськ? мови (карельська, вепська, ф?нська, саамська).

Д?алекти

• П?вн?чн? говори

   1. Архангельський (поморський) гов?р

   2. Олонецький гов?р

   3. Новгородський (зах?дний) гов?р

   4. Вятський (сх?дний) гов?р

   5. Володимирсько-поволзький гов?р

• Пром?жн? (середн?) говори

   6. Московський (сх?дний) гов?р

   7. Тверський (зах?дний) гов?р

• П?вденн? говори

   8. Орловський (п?вденний або донський) гов?р

   9. Рязанський (сх?дний) гов?р

   10. Тульський гов?р

   11. Смоленський (зах?дний) гов?р

• ?нше

   12. П?вн?чний рос?йський гов?р з б?лоруськими впливами

   13. Говори укра?нсько? мови (слобожанський ? степовий)

   14. Степовий гов?р укра?нсько? мови з рос?йськими впливами

У межах ?вропейсько? частини Рос?? ще в XV стол?тт? склалися два велик? угрупування говор?в — п?вн?чний гов?р ? п?вденний гов?р, що характеризуються низкою ч?тких ?зоглос (наприклад, для п?вноч? характерне окання, проривне [g], форма родового в?дм?нка у жены, так? слова, як зыбка (?колиска?), озимь (?озимина?), лаять (?гавкати?), для п?вдня — акання, фрикативне [γ], форма у жене, а в тих же значеннях уживаються слова люлька, зеленя, брехать), а також пром?жн? середньорос?йськ? говори (наприклад, в Москв? прийняте проривне [g] ? зак?нчення родового в?дм?нка -ы, як на п?вноч?, але акання, як на п?вдн?).

Для територ?? п?знього формування (аз?йська частина РФ, Поволжя, Кавказ) характерна в?дсутн?сть ч?ткого д?лення д?алектних зон, строкат?сть невеликих ареал?в, висх?дних до мови переселенц?в з р?зних рег?он?в, а також риси, що в?дображають зм?шання р?зних д?алект?в.

Середньорос?йськ? говори (перш за все московський) лягли в основу рос?йсько? л?тературно? мови. Художньо? л?тератури ? пер?одичного друку на ?нших д?алектах нема?.

Стандартизац?? усно? мови сприяло розповсюдження ЗМ? в XX стол?тт?, введення загально? осв?ти, масштабна м?жрег?ональна м?грац?я населення. Традиц?йн? говори збер?гаються т?льки с?льським населенням (старше покол?ння). В усн?й мов? м?ського населення, середнього покол?ння, молод? ? практично т?льки деяк? в?дм?нност? у вимов?, як? поступово н?велюються п?д впливом централ?зованого теле- ? рад?омовлення, а також у лексиц?.

В?дм?нност? м?ж укра?нською та рос?йською мовами, м?жмовн? впливи

Рос?йська мова ма? виразн? в?дм?нн? в?д укра?нсько? риси у фонетиц?, морфолог?? та лексиц?.

У фонетиц? такими особливостями ? наявн?сть ?ро?, ?ло? ? ?ре?, ?ле? (як? походять в?д редукованих) в коренях сл?в м?ж приголосними на в?дм?ну в?д укра?нсько? мови, де вживаються ?ри?, ?ли? ? ?ри?, ?льо? (рос. ?крошить?, ?глотать?, ?тревога?, ?слеза?, укр. ?кришити?, ?глотати?, ?тривога?, ?сльоза?), вимова сполучень м'яких зубних ? шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в укра?нськ?й мов? (рос. платье, судья, укр. плаття, суддя), проривне [g] при фарингальному [?] в укра?нськ?й мов? (пор. рос. город ['gorat], укр. город [?o'rod]). На в?дм?ну в?д укра?нсько?, в рос?йськ?й мов? к?нцев? приголосн? оглушуються, тому, як насл?док, вимова звука [f] (перв?сно не властивого слов'янськ?й фонолог??) ? дуже поширеною (рос. повторять [пафтарять], ?сказав [сказаф]?, ?вторник [фторник]?, укр. повторювати [по?тор'увати], сказавши [сказа?ши], в?второк [в??торок]). У рос?йськ?й мов? набагато менше, н?ж в укра?нськ?й, використову?ться фонетичний закон милозвуччя (для зменшення зб?гу голосних або приголосних) : рос. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в укра?нськ?й: чергування сполучник?в ? — й, прийменник?в у — в — ув?, д??сл?вних часток ся — сь, фонетичне модиф?кування прийменник?в з — з? — ?з, п?д — п?д? — п?до, к — ?к, часток би — б, же — ж, сполучник?в хоч — хоча, преф?кс?в в?д — в?д? — од — од?; з — з? — ?з тощо, також чергуються початков? л?тери корен?в сл?в: ?ти — йти, ?ван — Йван, ввесь — увесь, ще — ?ще — йще, там — отам, ця — оця.

У морфолог?? такими особливостями ? в?дсутн?сть кличного в?дм?нка (рос. ?брат!?, ?сын!?, укр. ?брате!?, ?сину!?), хоча у розмовн?й мов? при звертанн? до людей по-?мен? вживаються форми з нульовим зак?нченням (рос. ?Гена? — ?Ген!?), в?дсутн?сть чергування ?к?, ?г?, ?х? з ?ц?, ?з?, ?с? у в?дм?нкових формах ?менник?в (рос. ?нога? — ?на ноге?, укр. ?нога? — ?на ноз??), широке розповсюдження форми називного в?дм?нка множини з зак?нченням -а (-я) п?д наголосом в ?менник?в не середнього роду (рос. ?учителя??, укр. ?вчител???). На в?дм?ну в?д рос?йсько?, в укра?нськ?й мов? 4 часи д??сл?в, а не 3 (поряд з минулим, тепер?шн?й та майбутн?м — давноминулий, ?я був ходив?).

Значн? в?дм?нност? м?ж рос?йською та укра?нською спостер?гаються в лексиц?. Серед в?дм?нних рис у лексиц? в укра?нських джерелах наводиться приклад широкого представлення в рос?йськ?й л?тературн?й мов? сл?в церковнослов'янського походження, хоча насправд? ?х нарахову?ться менш як 10 % в?д загального складу лексики (дан? з с?мнадцятитомного ?Словника сучасно? рос?йсько? л?тературно? мови? 1948 р.).^{[джерело?]}

Укра?нсько-рос?йськ? мовн? контакти стали регулярними п?сля при?днання Л?вобережно? Укра?ни до Рос?? у 1654 р. У XVII — на поч. XVIII ст. в?дбувався вза?мовплив обох мов по л?н?? р?зних стил?в, у п?зн?ший пер?од — переважно односпрямований вплив з боку рос?йсько? мови на укра?нську. У перший пер?од рос?йська мова запозичила так? укра?нськ? та ?ншомовн? (латинськ?, н?мецьк?, польськ?) слова через укра?нську мову : гирло, смак, смачный, шинок, шинкарь, злочинец, шукать, повинности, универсал, комисия, кафедра, метрика, красна панна, зрадлива фортуна. Деяк? найпоширен?ш? слова з л?тург?йно? практики почали вимовлятися з фарингальним [?] : Господь, Бог, благо, глас, ангел. У деяких словах ? почав вимовлятися як [?] : вик, мисто (зараз ц? слова не вживаються в л?тературн?й мов?).

Запозичення з укра?нсько? мови в сучасн?й рос?йськ?й л?тературн?й мов? обмежуються здеб?льшого лексикою. Це насамперед слова побутово-етнограф?чного та ?сторичного характеру, вживання яких сп?вв?дноситься саме з Укра?ною (хата, шлях, галушки, свитка, шинок, шинкарь, бандура, гопак, булава, гайдамак, батька — про отаман?в, хлопец тощо), невелика к?льк?сть сл?в, що вже не асоц?юються з Укра?ною (местечко, детвора, девчата, косовица, хлебороб, землероб ? за цим зразком — хлопкороб, доярка; у 20—30-т? pp.: хата-читальня, хата-лаборатория), слова ? вислови, що вживаються в рос?йськ?й мов? з? стил?стично-оц?нною задан?стю, переважно зниженого характеру — для п?дкреслення ?простоти? мовлення та ?демократизму? мовця (аж, с гаком: сто километров с гаком, жинка, батька зам. отец, не лезь поперед батьки в пекло), ?з жарт?вливо-?рон?чним, несхвальним або зневажливим забарвленням (торба, раззява, не рыпайся, куркуль — про скупу людину, школяр, вирши, малевать, делать абы как, моя хата с краю, в огороде бузина, а в Киеве дядька), зокрема т?, що вживаються т?льки або здеб?льшого щодо укра?нц?в, Укра?ни (самостийный, щирый украинец, мова); деяк? ж?ноч? особов? ?мена (Оксана зам?сть Ксения або Аксинья, пестлив? форми Маруся, Наталочка). З укра?н?зм?в на р?вн? словотворення вид?ля?ться модель неоф?ц?йного позначення адм?н?стративно-територ?альних одиниць типу Смоленщина, Рязанщина, Тамбовщина (за зразком ?Полтавщина? тощо), а також непродуктивна модель з -роб (хлопкороб ? деяк? ?нш?).

В?д 1720 р., коли було заборонене укра?нське книгодрукування, рос?йська мова почала набагато б?льше впливати на укра?нську, н?ж укра?нська на рос?йську. Цей вплив виявля?ться як пряме запозичення сл?в — переважно з укра?нською фонетичною та словотворчою (морфемною) адаптац??ю (б?льшовик, вертол?т, прокатник — рос. прокатчик), зокрема як калькування (п?онер, Рада — рос. Совет, радянський, супутник Земл?, винищувач — рос. истребитель, розкуркулення — рос. раскулачивание, жовтеня — рос. октябрёнок, колгосп, п'ятир?чка, виконроб — рос. прораб), р?дше без тако? адаптац?? (затвор, тройка коней, льотчик, духовка, гонка, неустойка, взвод, снаряд, болванка, гонщик, натурщик, усушка, утруска, рубильник, пол?трук, зокрема в техн?чн?й терм?нолог??: башмак, вилка, зал?знична в?тка, зал?зничний состав), як актив?зац?я в укра?нськ?й мов? словотворчих моделей та граматичних форм, не дуже характерних для не? (наприклад, творення в?дд??сл?вних ?менник?в з? значенням д?? на -ка: доставка, переробка, посадка; вживання активних д??прикметник?в тепер?шнього часу, невластивих мов?: бажаючий, керуючий, загниваючий, обслуговуючий; в?дносних прикметник?в з суф?ксом -очн-, -ечн-: виставочний, гоночний, коп??чний), актив?зац?я того слова, т??? словотворчо? модел? або граматично? форми, як? ? сп?льними для обох мов (голубий — блакитний, полтавчани — полтавц?, шапка батька — батькова шапка, допомога батьку — батьков?). Запозичення ?ншомовних сл?в зд?йснювалося в укра?нськ?й мов? на територ?? Рос?йсько? ?мпер?? та СРСР переважно через рос?йську мову як мову-посередник.

В укра?нськ?й розмовн?й мов? наявна велика к?льк?сть ненормативних рос?ян?зм?в (у простор?чч?: ладно — ?гаразд?, стройка, застройщик, уборка, уборщиця, больниця, л?карство, часи, у мов? осв?чених людей словотв?рн? кальки на кшталт м?ропри?мство зам?сть ?зах?д?, сп?вставляти зам?сть ?з?ставляти?, семантичн? кальки на зразок я рахую, що… зам?сть ?вважаю? п?д впливом рос. считаю, явля?ться зам?сть ???), з виходом на акцентолог?чний, фонетичний ? граматичний р?вн? (дрова?, оди?надцять, хароший; у формах множини — домá, шохверá; у керуванн? — дякую вас, зг?дно списку, лекц?я по ф?зиц? та ?н.). Поширен? рос?йськ? пестлив? форми особових ?мен: Альоша, Л?на, Св?та, М?ша, Д?ма та ?н.

Д?яльн?сть уряду Рос?? з популяризац?? рос?йсько? мови

Концепц?я державно? п?дтримки ? просування рос?йсько? мови за кордоном, затверджена Президентом Рос?? в 2013 роц? визнача? рос?йську мову ?основою ?стор?? та культури Рос?йсько? Федерац???, ?мовою м?жнац?онального сп?лкування ? важливим ?нструментом вза?мод?? на простор? СНД?, а ?також засобом етнокультурно? та мовно? само?дентиф?кац?? сп?вв?тчизник?в, що проживають за кордоном?. Ця концепц?я передбача? комплекс заход?в з популяризац?? рос?йсько? мови насамперед у кра?нах СНД, зокрема як мета постулю?ться ?збереження статусу рос?йсько? мови як мови м?ждержавного ? м?жнац?онального сп?лкування на простор? Сп?вдружности Незалежних Держав?.

В сучасних умовах затребуван?сть ? поширен?сть мови за кордоном ? найважлив?шими показниками авторитету держави ? ?? впливу у св?т?. У зв'язку з цим рос?йську мову необх?дно розглядати як один з основних ?нструмент?в просування ? реал?зац?? стратег?чних зовн?шньопол?тичних ?нтерес?в Рос??. Поширення рос?йсько? мови за кордоном сприя? формуванню позитивного ставлення до Рос?? в св?товому сп?втовариств?, зм?цненню ? розширенню рос?йсько? присутност? на м?жнародн?й арен?. Таким чином, д?яльн?сть з п?дтримки ? просування рос?йсько? мови за кордоном ? важливою частиною зовн?шньо? пол?тики Рос??.

Концепция государственной поддержки и продвижения русского языка за рубежом

Посилання на цю Концепц?ю м?ститься у допов?д? М?н?стерства культури 2014 року. В ц?й допов?д? серед пр?оритетних ц?лей визначаються ?сприяння зм?цненню позиц?й рос?йсько? мови за кордоном?, а також зм?цнення ??диного культурного, духовного ? мовного простору слов'янського св?ту?. Заходи на п?дтримку рос?йсько? мови охоплюють м?ста СНГ (В?рмен??, Азербайджану, Б?лорус?, Киргиз??, Казахстану, Таджикистану, Укра?ни), а також кра?н ?вропи, Близького Сходу та Аз??.

Приклади

Приклад 1

?Запов?т? Т. Шевченка рос?йською мовою (переклав Олександр Твардовський)

ЗАВЕЩАНИЕ Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесёт он… вот тогда я Встану из могилы — Подымусь я и достигну Божьего порога, Помолюся… А покуда Я не знаю Бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой, В семье вольной, новой, Не забудьте — помяните Добрым тихим словом.

Приклад 2

Ты знаешь край, где все обильем дышит, Где реки льются чище серебра, Где ветерок степной ковыль колышет, В вишневых рощах тонут хутора, Среди садов деревья гнутся долу: И до земли висит их плод тяжелый? … Ты помнишь ночь над спящею Украйной, Когда седой вставал с болота пар, Одет был мир и сумраком и тайной, Блистал над степью искрами стожар, И мнилось нам: через туман прозрачный: Несутся вновь Палей и Сагайдачный? Ты знаешь край, где с Русью бились ляхи, Где столько тел лежало средь полей? Ты знаешь край, где некогда у плахи Мазепу клял упрямый Кочубей И много где пролито крови славной В честь древних прав и веры православной? … А. К. Толстой

Приклад 3

?Мой дядя самых честных правил, Когда не в шутку занемог, Он уважать себя заставил И лучше выдумать не мог. Его пример другим наука; Но, боже мой, какая скука С больным сидеть и день и ночь, Не отходя ни шагу прочь! Какое низкое коварство Полуживого забавлять, Ему подушки поправлять, Печально подносить лекарство, Вздыхать и думать про себя: Когда же черт возьмет тебя!? О. С. Пушк?н, ??вген?й Он?г?н?[1] [Арх?вовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.]

Див. також

• Рос?йська абетка
• Рос?йська мова в Укра?н?
• Московський акцент

Л?тература

• Укра?нсько-рос?йський словник // Ред. Кириченко ?. М. — К.: Академ?я Наук Укра?нсько? РСР, 1953—1962. — Т. I—VI.
• Русская грамматика. Т. 1: Фонетика. Фонология. Ударение. Интонация. Словообразование. Морфология / Н. Ю. Шведова (гл. ред.) — М.: Наука, 1980. — 25000 экз.
• Русская грамматика. Т. 2: Синтаксис / Н. Ю. Шведова (гл. ред.) — М.: Наука, 1980.

Ресурси мереж? ?нтернет

• Рос?йсько-укра?нськ? словники [Арх?вовано 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Уроки рос?йсько? мови на ?нтернет Пол?глот?. [Арх?вовано 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Культура письменной речи [Арх?вовано 16 вересня 2015 у Wayback Machine.] — сайт присвячено проблемам використання л?тературно? письмово? рос?йсько? мови. (рос.)
• Правила рос?йсько? мови. [Арх?вовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Грамота. Ру [Арх?вовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.] — ?нформац?йний портал рос?йсько? мови. (рос.)

Посилання

• Рос?йська мова на сайт? Ethnologue: Russian. A language of Russian Federation (англ.)
• Рос?йська мова на сайт? Glottolog 3.0: Language: Russian [Арх?вовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Рос?йська мова на сайт? WALS Online: Language Russian [Арх?вовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)